-Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Важко було не купити «Месопотамію» Сергія Жадана. Тому я вирішив не стримувати себе і, придбавши нову книгу харківського генія, одразу ж її й прочитав. І всім раджу. Бо і папір у книжки хороший, і шрифт приємний. Та й історії про кохання зібрані під обкладинкою — неквапливі, гарно виписані, насичені інтимністю у всіх її розуміннях. Звісно ж, спосіб висловлювання Жадана залишається дуже впізнаваним. За великим рахунком, побудова його порівнянь і сама мелодика оповіді незмінні ще з часів «Історії культури початку століття». Проза «Месопотамії» — це часом ніби трохи розряджена поезія, з усіма її шрамами та подряпинами, розвіяними ілюзіями і заточеними кухонними ножами. Персонажі Жадана, здається, спокійно перепливають з книги у книгу. Чи вада це? Не знаю. Деякі характери, мабуть, можна було б розфарбувати більш ретельно. Той самий образ Марата, як на мене, трохи «розвалюється», але загальний ліризм Жадана заколисує відчуття від всіх подібних недолугостей , а згодом і виправдовує їх. У порівнянні з попередніми прозовими книгами, в «Месопотамії» менше гумору, менше несподіваних поворотів і розв´язок. Хоча і це не камінь в город автора, якому дарований не лише дар пророка, але й вміння відчувати найменші порухи вітру.    

 Також мене потішила книга Михайла Веллера «Гонец из Пизы, или Ноль часов». Весела, фантасмагорична і легка проза. Написано зі знанням справи. Така собі подорож з Петербурга в Москву, але на новий лад (хоча й на старому кораблі). Там і про те,  як другорядні герої змінюють історію. І, навіть, про Путіна є. На жаль  — все неправда, але дуже влучна. Такий от парадокс.

- Як обираєте книжки для читання?

-Здебільшого книжки я обираю —  поетичні. «Поглинаю» дуже багато віршів. Це, мабуть,  різновид психічного розладу. Прозу ж читаю, зацікавившись особистістю автора. Або якщо обкладинка сподобалася.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Для поїдання часу у громадському транспорті раджу щось написане зі смаком і гумором — наприклад, «Зимові види спорту» Фоззі, або Довлатова — будь-що.

Якщо ж говорити про вдумливе читання, то для мене Новий заповіт — завжди головна книга. У ній є все.